Денис зібрав свої речі і пішов до коханки, але через якийсь час усвідомив що зробив. Але було вже надто пізно

Катя пила чай, а чоловік їв суп. Раптом він відсунув від себе тарілку і заявив: -Кать, нам потрібно роз лучитися, треба роз лучитися. Рука Каті з чашкою здригнулася. — Ти зараз серйозно? Обличчя чоловіка було серйозним. Він би не став жартувати про такі речі. Але як можна спокійно говорити про роз лучення після семи років шлюбу за наявності двох дітей? Адже Катя думала, що він її любить. — Ти пам’ятаєш, що коли ми тільки побралися, то пообіцяли один одному ніколи не брехати? -Так … -Я не хочу тобі брехати. Я заkохався в іншу. Вона — моя колега по роботі. -Денісе, ти мені зра див? — її голос здригнувся. -Ні. На його погляд вона зрозуміла — не бреше. -Але вона мені дуже подобається, я хочу з нею жити.

Катя лише кивнула, обличчя було блідим. Вона пішла до кімнати сина, вnала на ліжко і заnлакала. Вона чула, як Денис зібрав речі, як грюкнули двері. Після його відходу вона спочатку дуже страждала, адже любила його, але потім вирішила, що не можна зневірятися. Вона стала приділяти більше часу собі та дітям. Зайнялася самовдосконаленням. Від спільних знайомих вона дізналася, що в kолишнього чоловіка з тією жінкою нічого не склалося, але тоді вона не зазнала жодної радості, їй було все одно.

Минуло вже два роки, Денис їй зателефонував та попросив привести деякі речі до ліkарні. Він зламав ногу, йому більше не було кому звернутися. Катя погодилася. Зустрівши його, вона зрозуміла, що він до неї небайдужий. -Кать, ти найкраща жінка, яка була в моєму житті. Я такий дурень. Прости мене. Знаю, що зробив тобі дуже боляче. Чи можеш ти мене пробачити? Я скучив за життям з тобою та дітьми. Гордість була проти прощання, але серце підказувало прощення. Катя вирішила довіритися серцю і мала право. Вони знову стали жити щасливо всі разом.