У нас із сусідкою діти в одному класі, тепер вона постійно до нас бігає з усіма питаннями зі школи. Спочатку я чемно допомагала, але потім вирішила покінчити з цим.

Мій син навчається в одному класі із сусідським синочком. Ми з цією сусідкою, Томою, спілкувалися на рівні «привіт — до побачення». Справа в тому, що я мати — одиначка. Працюю. Тому ні часу, ні бажання спілкуватися із сусідами немає. А ось Тома домогосподарка. У неї здобувач чоловік. Раніше вона сама не дуже прагнула до контакту.А з початком цього навчального року її буквально прорвало. Сьогодні лише двадцяте вересня, а вона мене вже дістала. Почалося з того, що вона притягла фотографії з лінійки першого вересня. Я сама туди не ходила, син сказав: – Я вже дорослий! Сам розберусь!

То Тома прийшла до нас увечері, принесла флешку з фотками і докладно розповіла, що там було. За фотки їй, звичайно, дякую, але від її балачок я втомилася. Починаючи з першого вересня вона щодня дзвонить, щоб уточнити домашнє завдання. Чи не може змусити сина вписувати в щоденник, що задали додому? А чому син сам не подзвонить однокласнику, не дізнається завдання? Швидше за все матері потрібен привід поговорити. Днів десять тому вигадала новий — бігати до нас, звіряти домашню роботу. Говорить, що сумнівається у своїх знаннях. Та які там знання у шостому класі?

Прочитала параграф і всі справи. І потім, сьогодні в мережі можна знайти рішення будь-якого завдання, будь-якої вправи зі шкільних підручників. Навіщо чіплятися до сусідів? Я ввічливо відповідала на її запитання, але тримала дистанцію. Вона голосна і метушлива. А я від таких швидко втомлююся. Швидше за все Тома вирішила таким чином потоваришувати зі мною? Але я мало не одразу дала зрозуміти, що дружба з нею мені не цікава. На той випадок, якщо вона не розуміє натяку, я ладна сказати їй прямим текстом. Хоча лаятись немає жодного бажання. Я поставила б заборону на дзвінки з її телефону, але як уникнути її фізичної появи? Сkандалити не хочу, а як її позбутися — не знаю.