Подруга більше не пускає мене до себе через подарунок, який я подарувала її синові.

Моя подруга, заваrітнівши, стала неадекватною. То при ній не можна нігті фарбувати, то коли ми йшли в кафе, обов’язково треба сидіти на відкритому місці, в приміщенні їй душно. Ну я це пов’язувала з вируванням rормонів під час ваrітності, тому виконувала всі її вимоги без заперечень. Думала, що коли нар одить, прийде в норму. Але ні, і після наро дження дитини її ставлення не змінилося. І не лише до мене. Вона нікого не пускала до себе додому. Боялася, що хтось занесе бактерії чи вір уси. Сама також, навіть одна, не приходила на зустрічі.

— Я не можу залишити дитину саму. Коли малюку виповнився рік, мені було дозволено прийти до неї додому і побачити хлопчика. У подарунок на іменини я kупила набір фломастерів. Прийшла. Прийняли мене не дуже люб’язно — «тут не сідай», «це не чіпай». Сама Віра вся на не рвах. Її стан передавався малюкові, і він був весь якийсь смиканий. Воно й зрозуміло, хлопчик не звик до сторонніх людей, ось і боя вся. Адже мати нічого не зробила, щоб син ви ріс комунікабельним. Коли я подарувала подарунок, хлопчик дуже зрадів, а ось подруга, навпаки, розі злилася. Через що? А через те, що вона десь там прочитала, що фломастери можуть стати отрутою, якщо дитина візьме їх у рот.

Але ж ти мати, коли посадиш дитину малювати фломастерами, сідай поряд і контролюй процес. Стеж, щоб малюк не тягнув їх у рот. Я розумію, якби хлопчик мав алергію на шоколад, а я б принесла йому шоколадку. Але фломастер призначений для малювання, а решта вже залежить від уваги батьків… Тепер, коли я дзвоню Вірі та запрошую її на прогулянку, отримую у відповідь: — Не можу. Зайнята. Та й до неї мені шлях замовлений, поки хлопчик не доросте хоча б до дитсадка… Очевидно, подругу я втратила назавжди. Хоча я робила і роблю все, щоби нормалізувати наші стосунки.