Моя сусідка сказала мені, що вона самотня та їй потрібна допомога. Я їй допомагала до того моменту, як одного дня інша сусідка підійшла до мене і заявила щось неймовірне.

Близько року тому ми переїхали до нової квартири. Я майже не спілкувалася зі своїми сусідами, окрім баби Наді. Якось вона постукала у двері мого будинку, щоб попросити про допомогу. У неї закінчилися ліkи, і вона поrано почувалася. Го лова паморочиться. Попросила зайти дорогою в аnтеку. Я збиралася прогулятися з дітьми. Коли я піднялася на два поверхи ввечері, щоб віддати бабці ліkи, вона покликала мене на чай. Ми розмовляли, і вона почала розповідати, як їй самотньо, а іноді хочеться хоча б поговорити з кимось.

Саме тоді я дізналася, що баба Надя зовсім одна у цьому світі. Вона має доньку, але вона живе далеко і не спілкується зі своєю матір’ю. Мені стало шkода стареньку. Після цього я завжди допомагала їй донести сумки. Іноді чимось допомагала, якщо вона просила мене про допомогу. Так минуло місяців шість… Днями до мене підійшла сусідка з нашого під’їзду та запитала, що пов’язує нас із бабою Надею. Я чесно зізналася, що іноді допомагаю самотній літній жінці. Іноді я ходжу до магазину та допомагаю донести сумки. Вона дивно подивився на мене і спитала:

— Чому Ви вирішили, що вона самотня? — Так бабуся сама мені сказала. — Не самотня. Я її дочка, – сказала сусідка. — З нею з роками стало дедалі важ че спілкуватися. Ми хотіли забрати маму до себе, але вона відмовилась. Коли з’явилася можливість обміняти квартиру, ми перевезли її до нашого під’їзду. Але спілкуватися з нею від цього не полегшало. Вона стала звинувачувати нас у зникненні речей. Але я ніколи не кидала маму. Ми спілкуємося щодня. Я, звичайно, нічого не розповіла бабусі про розмову з її дочкою. Але намагаюсь тримати дистанцію. От тільки мені незрозуміло: чи в неї старечий маразм, чи хоче, щоб її всі шkодували?