Коли вже дочки стали дорослими, Вадим заявив, що він kидає дружину та починає нове життя. Дочки його не розуміли та образилися. Незабаром сталося ли хо.

Вадим одружився на Тані не з любові. Просто йому хотілося сім’ї, а Тані хотілося якнайшвидше хоч за когось вийти заміж. Так вони й почали жити разом. Нічого у них у житті веселого не було, нічого їх не пов’язувало, доки не наро дилася перша донька. А за два роки ще й друга. Так у Вадима з’явився справжній сенс життя. Він душі не мав у своїх дівчатках, все робив і старався тільки для них. Вадим працював у Академії наук, він був професором. Але rрошей з його зарnлати було небагато, тоді він після академії йшов на будівництво та починав класти плитку. Йому було байдуже, як саме заробити rроші, адже головне – щоб у доньок усе було в достатку.

Вадим не шкодував себе, він не досипав, мало їв, іноді барахлив тиск, навіть коли була температура він все одно виходив на роботу, щоб на вихідних була можливість зводити доньок у цирк, куnити їм усе, що вони захочуть. Іноді Тетяна дуже ревнувала Вадима до доньок. Заради них він був готовий піти на все, але на Тетяну це не поширювалося. Йому все одно було на дружину. Він давав їй rроші, але кохання так і не з’явилося. Коли старша донька вийшла заміж, а молодша вступила до університету, то в житті Вадима відбулися величезні зміни. Він закохався.

Полюбив звичайнісіньку жінку з їхньої роботи, вона була його ровесницею. Вадим розумів, що дружина Тетяна йому давно зраджує, але не звертав на це уваги. Але сам зраджувати він не хотів, тому вирішив, що краще чесно у всьому зізнатися і піти з ро дини. Він розповів донькам і Тані про те, що сталося, виба чився, сказав, що все одно завжди буде поруч і допомагатиме всим, чим зможе. -Не треба … Я тебе бачити і знати не хочу, ти мені не батько тепер, — відповіла молодша. -Ми з чоловіком взагалі вирішили дитину завести, сподівалися, що ти фінансово допоможеш, але в тебе інші плани, – відповіла старша.

Дружина Тетяна мовчала, вона не очікувала такої реакції від дочок, але заступатися за Вадима не стала. Через півроку жінка, до якої пішов Вадим, чекала Тетяну біля під’їзду. -Я хотіла сказати, що у Вадима серйозна хво роба, йому лишилося недовго. Може, його доньки захочуть з ним попрощатися. — Ну, ні. Хво рий зрадник нам тим більше не потрібний, — сказала Тетяна. Збіг чи ні, але у Тетяни так і не з’явилося більше чоловіка. Старша донька розійшлася з чоловіком, у молодшої в особистому житті теж було дуже поrано.