Я допомагала сестрі бабусі всім, що могла. Але коли вона оголосила кому має намір зали шити свою квартиру, мені різко стало не по собі

З Катею я познайомилася кілька років тому, коли була у відрядженні у столиці. З того времені ми стали дуже близькими, хоч і жили один від одного дуже далеко. Спілкувалися переважно телефоном, іноді переписувалися в соцмережах. Катя одружена, виховують вони двох синів. У мене також є сім’я, двоє дітей – дівчатка. А торік ми відпочивали двома сім’ями у Єгипті.

Коли почалися всі ці події, Катя попросилася до мене на якийсь час. Я одразу погодилася і вирішила, що поселю їх у своєї тітки – та була не проти. Баба Люба є рідною сестрою моєї бабусі. Їй майже 80, вона не має ні чоловіка, ні дітей. Ми завжди їй допомагали чим могли. А коли подруга з родиною переїхала до цієї квартири, моя допомога збільшилась у кілька разів.

Це були і продукти, і одяг, будь-які предмети першої потреби. Але нещодавно мене насторожив один факт. Тітка Люба, прийшовши на чай, сказала, що хоче переписати свою квартиру на Катю, оскільки та погодилася доглядати її в старості. Я була в люті. Допомагати – це одне, але отримувати спадщину – це вже інше. Як же подруга змогла досягти такого? І вона чудово знала, що тітка Люба, швидше за все, зали шить цю квартиру мені. Що мені зараз робити – я гадки не маю.