Я помітив, що замість дитини завдання зробили батьки, тому поставив трійку. Наступного дня обурена матуся прийшла до школи.

Я викладаю у школі вже четвертий рік. Намагаюся урізноманітнити процес навчання. Даю дітлахам завдання зробити вдома ту чи іншу творчу роботу. Деколи це буває письмове завдання. А іноді й якийсь проект. І коли дитина приносить завдання, виконане батьками, це відразу падає у очі. Я лише «за», якщо батьки допоможуть дитині із завданням. Але я категорично не приймаю, якщо батьки виконують роботу замість дітей. Ось такі роботи я оцінюю вже суворіше. Наприклад, роботу, напевно, зроблену батьком, я оцінив на три. І вже наступного дня обурена матуся мчить до школи. — Чому у моєї донечки трійка?! — починає верещати вона.

— Це не у дитини трійка, це у вас трійки. Якби роботу зробила ваша дочка, то отримала б п’ятірку, – пояснюю їй очевидні речі. — Ну і що, що це я зробила? Робота виконана? Виконана. Яка різниця, хто її зробив, — не вгамовується матуся. Звичайно, не всі батьки такі як це матуся. Є такі, хто адекватно сприймає мої слова та починають діяти згідно з моїми рекомендаціями. Тобто допомагають дитині, а не виконують замість неї. Намалювати п’ятірку мені не важко. А сенс? Чому я завдаю такі завдання?

Щоб побачити, у чому учень сильний, а у чому слабкий. І підтягнути його слабкі сторони. А якщо дитина тупо списуватиме з інтернету те чи інше завдання, або батьки робитимуть за нього домашню роботу, то який сенс відправляти чадо до школи. Посадіть вдома і нехай зубрить. Будь-які іспити він здасть. Але мізків у нього як не було, так і не буде. Повторюся. Я лише «за», коли батьки допомагають дитині з домашнім завданням. Але виконуючи роботу замість нього ви шкодите йому, не даючи йому стати досвідченішим і цілеспрямованим. Не робіть цього. П’ятірки намалювати не важко, досягти знань набагато важче.