Коли директор знайомив колектив нашого відділу з новою начальницею, він назвав її «продуктивною». Але незабаром вона показала своє справжнє обличчя.

Пару місяців нова начальниця поводилася адекватно. Але потім повелася так, що між співробітників отримала прізвиська «антипродуктивна». Так і говорили «наша антипродуктивна». Причіплялася по дрібницях і урізала премії. До мене докопалася через те, що я поговорив із клієнтом менше двох хвилин. «Це неввічливо!», сказала вона. Я намагався пояснити, що ми з партнером лише уточнили час зустрічі. Решту обговоримо віч-на-віч, і вже не пару хвилин, а годину або навіть більше.

Але антипродуктивну мої пояснення не задовольнили, і вона зажадала від усіх співробітників, щоб із клієнтами говорили не менше двох хвилин. Той, хто не дотримувався мінімуму, отримував штраф. Наша антипродуктивна уважно стежила за нашими телефонними переговорами. Інший співробітник отримав штраф за те, що посміхався співрозмовнику фальшиво. Те, що розмова йшла телефоном Світлану Семенівну не цікавило. «Навіть у телефонній розмові можна відчути фальш!» заявила вона і влаштувала нам майстер-клас як правильно посміхатися. Штрафи отримуємо, якщо раптом надумаємо чаю чи кави випити на роботі.

«Ви марно витрачаєте робочий час!» — репетує наша антипродуктивна . Кожен такий штраф – це мінус один відсоток від премії. А в нас так влаштовано, що основний прибуток ми отримуємо саме премією. Маленька зарnлата – велика премія. Була. До появи у нашому відділі Світлани Семенівни. Зрештою: ми вже півроку практично не отримуємо премії; ніхто не рве жили на роботі, навіщо надриватися, якщо так і так премією, через штрафи, не отримаєш; три співробітники вже пішли з роботи, решта «на низькому старті», як тільки знайдуть нову роботу, відразу ж звільняться з цієї. Люди сидять на сайтах з оголошенням вакансій і роботою займаються остільки-оскільки. Ось так протеже директора «підвищила» продуктивність нашого відділу.