Після 20 років роботи в Італії, я kупила дітям по однушці, а для себе побудувала шикарний будинок. Але виявилося в умі моїх дітей був і цей будинок теж.

Мені скоро 60, і я вже 20 рік живу і працюю в Італії. Чоловіка не стало вже дуже давно, на батьківщині у мене залишилися дві дочки та син. Звичайно, працювати я поїхала тільки заради дітей. За ці роки я kупила дітям по однушці. Сказала, що це їм для старту, далі розширюватись вони мають уже самі. Вони так і зробили: kупили собі квартири побільше. Після kупівлі квартир я вирішила, що більше rрошей не висилатиму, оскільки починаю накопичувати на своє житло.

Давно мріяла про гарний заміський будинок, в якому зможу спокійно зустріти старість. Багато працювала, і минулого року спромоглася заkінчити будівництво. Будинок був оформлений на мене, але я сказала дітям, що вони можуть використовувати його як дачу. Оскільки будинок вийшов справді шикарним, діти по черзі вмовляли мене впустити їх туди, мовляв, доглядатимуть мене у старості. На початку цього літа їх умовляння мені настільки набридли, що я вирішила приїхати на батьківщину і розставити все на свої місця. Був один момент, про який діти не знали. Справа в тому, що я вже кілька років спілкуюсь із Павлом.

Він із нашого села, вдівець, і давно пропонував мені з’їхатися. І ось, коли я повернулася, того ж дня запросила до себе Павла та дітей. Оголосила їм, що більше не поїду до Італії, а житиму в цьому будинку зі своєю коханою людиною. І мені було байдуже, як до мого рішення віднесуться діти. Доньки образилися і заявили, що на старості я можу на них не розраховувати. Єдиною світлою плямою в цій історії виявився мій син. Він прийняв мій вибір, сказав, що я правильно роблю, і запропонував дзвонити йому будь-якої миті з будь-якого питання — він завжди допоможе.