Костя був моїм kолишнім однокласником, і водночас чоловіком моєї подруги. І одного разу він покликав мене на серйозну розмову

Кажуть, що kолишні однокласники, однокурсники і так далі – не друзі, але в мене якраз навпаки, хоч я і давно вже не школяр чи студент, усі мої найближчі друзі були колись моїми однокласниками. Мені завжди щастило потрапляти у найкращі колективи, то я й знайшла друзів на все життя. І ось, зовсім недавно трапилася одна неоднозначна історія, саме пов’язана з ними, а саме з Костею, з яким ми познайомилися ще в 5 класі, і з його дружиною, яка теж була дівчинкою з нашого класу. Нинішня дружина Кості колись була моєю найближчою подругою, якій я довіряла всі свої секрети… втім, як і вона мені.

І ось одного дня Костя мені зізнався, що закохався в мою подругу, і попросив у мене допомоги, він знав, що прийшов за адресою. Діючи за моїми порадами, Костик швидко завоював серце моєї подруги, і їхні зустрічі тривали аж до закінчення навчання, після чого вони й одружилися. Так вийшло, що з Костею ми після цього бачилися часто, адже наші батьки були хорошими друзями, а до того ж, у мого тата була власна компанія, в якій Костя і влаштувався працювати, а я, до речі, працювала там же, у бухгалтерії.

Одного звичайного робочого дня Костя сказав, що у нього є серйозна розмова до мене. За його словами, він моїй подрузі зрадив, лише один раз, і в п’яному стані, через що йому було дуже соромно. Дружині він не сказав, але все ще відчував сильну nровину перед нею, і не міг цього почуття позбутися. Допомогти цього разу я йому не змогла, зате nровину відчувала і я. З одного боку, це підлий вчинок, і він міг це повторити, якщо вже зробив помилку одного разу, а з іншого, це ж мої друзі, і один з одним вони щиро щасливі, а мені іншого й не треба.