Син рано-вранці розбудив мене і повідомив, що уві сні побачив nокійну матір, яка сказала, що в день першого снігу вона повернеться. Через кілька годин, побачивши ЇЇ, я втратив мову.

Вранці 5-річний Сашко прокинувся раніше за тата і побіг до нього в кімнату. Він застрибнув до тата на ліжко, перекинув на себе ковдру і почав його будити. -Тату, прокидайся. Мені мама наснилася. Вона сказала, що незабаром прийде, треба лише дочекатися першого снігу. А сніг скоро піде? -Так, скоро, — відразу відповів Василь. Він прокинувся тоді, коли Сашко сказав слово «мама». Дружини Василя немає вже більше року, все через стра шну ав арію, в якій вона не вижила. Батько із сином швидко зібралися та побігли на зупинку. Як спеціально вчора Василь здав машину на ремонт, а сьогодні на вулиці було так холодно.

Після садка Василь приїхав на роботу. Він дивився на вимкнений монітор комп’ютера, в rолові крутився момент, коли Сашко розповів про свій сон. Але його думки переривав колега. -Чув, що сьогодні до нас нова співробітниця влаштувалася, кажуть, гарненька. -Ну і що тепер? -Як що? Зверни на неї увагу. Може сподобається. Але Василеві було не до службових романів. Він повністю поринув у роботу, не помічаючи того, що відбувається в офісі. Після робочого дня треба було встигнути до автосервісу, подивитися, що там із машиною. Василь вийшов із офісу, на вулиці пішов мокрий сніг.

Він побачив жінку, яка намагалася щось зробити зі зламаним колесом. -Ви не так крутите. Вас що, чоловік не вчив? – пробубнив Василь. -Ні, у мене чоловіка немає. Я самостійна. -Давайте я вам допоможу. Тільки я запізнююсь, потім довезете до дитячого садка, він тут недалеко. -Так, звичайно, — дівчина посміхнулася і дала місце Василю. Василь замінив колесо, але всі косела явно потребували того, щоб їх надули. Вони все ж таки доїхали до дитячого садка. -До речі, зараз випав перший сніг, — зауважила дівчина.

У Василя стислося серце, він знову згадав про сон свого сина. Коли Василь із сином вийшли з садка, то Сашко заkричав: -Тато, так це вона і є? Мама, тільки з іншим обличчям? — Запитав син. Василь нічого не встиг відповісти, як Сашко побіг до цієї дівчини, яка залишилася на них чекати біля машини. Дівчина обняла хлопчика, міцно притиснула до себе. І тут Василь задумався: може, син все ж таки правий?