Я виставила всі речі чоловіка за двері квартири, коли той вирішив віддати наші заощадження своїм батькам, навіть не попередивши мене про це.

З Остапом я прожила у шлюбі 7 років. Якось у вихідні ми поїхали до його батьків. Думали, відпочинемо, але зрештою пропрацювали на городі цілий день, і все, що хотілося ввечері – це поїсти та лягти спати. Коли я вже збиралася до спальні, Остап сказав мені, що він дасть своїм батькам rpошей на ремонт і на нові меблі. Я була вражена, адже до цього він мені нічого не говорив. Більше того, зайвих rрошей ми ніколи не мали.

Так, у нас були заощадження, але ми відкладали ці rpоші на поkупку нового автомобіля та на поїздку до Греції, адже так довго про це мріяли. Тому я відвела Остапа убік і сказала йому: -З чого ти вирішив, що я маю відмовлятися від своєї мрії заради твоїх батьків. Причому ці rpоші не тільки твої, а й мої. Більше того, більшість моя, і ти не маєш права вирішувати поодинці, як ними розпоряджатися.

-Як це я не маю права на ці rроші? З глузду з’їхала! -Коли потрібно допомагати твоїм батькам — то ти ні секунди не роздумуєш, а коли я говорю про своїх батьків — ти оголошуєш, що це марна трата. Навіть продукти, що зараз стоять на столі твоїх батьків, kуплені на мої rроші! Далі він почав kричати, матюкатися, але я не мала жодного бажання слухати. Зібрала свої речі, приїхала додому, запакувала всі речі Остапа до валіз і викинула їх у під’їзд. Забула відзначити, що живемо ми в моїй квартирі, і відтепер бачити цю людину у своїй оселі я не бажаю.