Свекруха замучила першу невістку Галю, а коли тієї не стало, і син одружився з Лідією, свекруха взялася тепер і за неї.

На роботі Ігор був найзавиднішим нареченим. А потім колектив дізнався, що в нього вже є дружина, тільки вона не подобалася всім. То була якась Галя. Дуже тиха та спокійна жінка, але дуже хвор облива. Вона весь час лежала вдома на дивані, стра ждала на якусь хво робу. А мати Ігоря-свекруха любила приходити до неї без Ігоря і голосити про те, яка Галя нечупара, нічого вдома зробити не може. Після nологів Галі стало ще гірше. Вона вже не могла підвестися з дивана. Доньці було два роки, коли Галі не стало. Весь колектив на роботі Ігоря зачекав задля пристойності рік жал оби, а потім почали фліртувати із симпатичним вдівцем.

Але Ігор обрав молоду дівчину Лідію, яка була чимось схожа на Галю. Така ж тиха і спокійна, бліда і худа. Але вона була здорова, жодної стр ашної хво роби, як у першої дружини, не було. Лідія одразу полюбила доньку Ігоря, але свекрусі такий розклад не подобався . Вона хотіла, що у її сина дружина була потужна, щоб усі справи по дому швидко вирішувала, гарною господаркою була: -Мамо, я шукаю не трактор, а дружину, — відповідав їй Ігор. Але свекруха не давала спокійного життя Лідії. Постійно виводила її із себе, вказувала на помилки у господарстві. Приходила в приклад Галю, мовляв, та була справжньою господинею, а Лідія — жалюгідна подоба.

Дійшло до того, що одного разу Лідія посв арила доньку Ігоря за те, що та розкидала іграшки. Дитина нажалилася бабусі, а свекруха вирішила, що це чудовий шанс позбутися невістки. Вона відвела онуку до комісії з опіки, щоб розпитали дитину про мачуху. У цей момент повернувся Ігор з роботи, застав Лідію, яка nлакала, дізнався, що його мати відвела дочку до комісії. Ігор був не в собі від зл ості, він повернув свою доньку. А наступного дня відвіз маму до ліkарні, начебто на обстеження серця. Поки мати була в ліkарні, Ігор із Лідією зібрали свої речі та переїхали на орен довану квартиру. Мамі телефоном він сказав так: -Ти мені, звичайно, дорога, але так знущатися з своєї доньки я не дозволю. Якщо ти ще раз спробуєш мене розл учити з Лідією, то я взагалі з міста поїду. З того часу мати Ігоря трохи заспокоїлася, перестала намовляти на Лідію.