Колега вирішила розпочати здоровий спосіб життя, і схудла, а потім вирішила брати участь у марафонах. Все б нічого але від цього стра ждаю тільки я

Торік моя колега Олена вирішила, що їй час зайнятися собою – і вирішила схуднути. Важила вона 110 кг. Куnила купу коктейлів – і записала до фітнес-клубу. Там, виявляється, є спеціальна програма, яка сконцентрована на спалювання зайвої ваги. І Олені справді вдалося схуднути на 30 кг. У неї почалося нове життя. Вона пішла до візажистів і перукарів – і повністю змінила свій зовнішній вигляд. Далі більше. Олена вирішила стати професійною спортсменкою та записалася на щорічний марафон. Зайнявши призові місця в нашій області, вона почала шукати, де ще проводяться забіг.

Виявилося, багато де і вона записалася практично на все. Чому я не можу порадіти за подругу? Та тому, що за її відсутності вся її робота автоматично звалюється на мої плечі! А найжа хливіше в моїй ситуації те, що начальник підтримує Олену у всіх її починаннях. Він теж страж дає на надмірну вагу, тому Олена для нього – приклад для наслідування. Начальник прямо сказав мені, що якщо мені не подобається, я можу не робити роботу Лени. Ніхто мене не примушує. Тільки як я можу не робити, якщо наш загальний прибуток залежить від загальних результатів?

Говорити з Оленою немає жодного сенсу. У неї дах поїхав від цього здорового способу життя, і ніхто не може утримати її від бажань бути швидше, вище і сильніше. Якось я попросила Олену записати мене на один із марафонів. Бігаю я добре, з вагою все гаразд. Але варто мені пробігти один раз, і я зрозуміла, що це справжній kошмар: кожен учасник намагається викластися на повну, аби отримати якісь грамоти та подяки. Коротше, на марафони я махнула рукою, з Оленою та начальником говорити марно, але й перевиконувати свою норму я не збираюся. Вирішатиму питання в судовому порядку.