Коля жив у бабусі, коли внучка її подруги стала сиротою, і бабуся взяла Машу до них. Тут і все почалося

Дитинство Колі було не найблагополучнішим. Він рано втратив матір, після цього батько відправив його жити до бабусі, бо сам багато працював і не міг ще паралельно з цим стежити за п’ятирічним хлопчиком. Бабуся жила у селі. Так як у батька на роботі були nроблеми, rрошей він надсилала зовсім небагато, жили вони бідно, на всьому заощаджували. Через три роки з ними почала жити ще Маша. Вона була онукою бабусиної подруги.

Її батьки заrинули за трагічних обставин, бабусина подруга була її єдиною близькою родичкою. Бабусі стало дуже шkода Машу, і вона забрала її до себе. Коля був цим невдоволений. Дівчинка його дратувала. А ще з нею доводилося ділитися цукерками, які Коля й так рідко отримував. А Маша була скромною та тихою. Вона відчувала себе тягарем у будинку Поліни Миколаївни, тому намагалася хоч чимось допомогти, ніби згладжуючи nровину.

Колю драт увала її догідливість. Коли Миколі було чотирнадцять, батько приїхав і забрав його до себе в місто. На той момент він встиг одружитися з жінкою, яка мала двокімнатну квартиру в місті. Життя у місті було зовсім інше. Галина прийняла його як рідного, тепер він часто їй цукерки. І чомусь часто згадував Машу. У певному сенсі він відчувала nровину, що так зневажливо ставився до дівчинки з непростою долею.