Всім мешканцям нашого двору надійшло повідомлення, що наші гаражі будуть знесені в майбутньому. А далі сталося те, чого ніхто з нас не очікував

У нашому дворі, у найдальшій його частині, розташований наш гаражний кооператив. Гаражі стоять на законних підставах, у нас є документи, що підтверджують законність будівель. Дорог поруч немає, будівництва поблизу не намічаються. Стоять собі гаражі, нікого не чіпають. Кому в адміністрації міста вони завадили, чим їм не сподобалися – невідомо. Але днів десять тому ми, господарі гаражів, отримали повідомлення, що гаражі зноситимуть. А три дні тому пригнали бульдозери . Ми, звісно, стали стіною за нашу власність. Влаштували чергування. Постійно поряд із гаражами перебувають троє членів кооперативу. Все для того, щоб не дати знести будівлі. Інші члени кооперативу поки що бігають кабінетами, дзвонять, щоб зупинити демонтаж.

Моя сусідка, прочитавши і повідомлення, і ухвалу, якою розмахував бригадир «руйнівників», сказала, що і повідомлення, і ухвала — це все юридично необґрунтована «фількіна грамота». Вона у нас юрист. Знає, що говорить. Голова кооперативу погрожує подати до суду. Але це довга річ. Поки дійде до суду, гаражі сто разів знесуть. На наші запити до різних інстанцій надходить та сама відповідь: «Питання розглядається» . А поки що бульдозери з загрозливим виглядом стоять у нас на подвір’ї, а чергова група протистоїть їм біля гаражів. Сьогодні приїжджав представник адміністрації міста. — Кому чи чому заважають гаражі?

— Запитали ми його. Жодної конкретної чи зрозумілої відповіді ми не отримали. Гаразд, зайшли з іншого боку. — А як ваша постанова співвідноситься із правом приватної власності? – питаємо ми. — Вам усім буде виплачено компенсацію, — відповів чиновник. — Яку? У якому розмірі? – уточнюємо ми. — Питання поки що розглядається, — уникає конкретної відповіді чиновник. — Ясно. Значить, kинете пару копійок! — Зробили висновок ми. — Може міська адміністрація має альтернативну пропозицію, питаємо ми. – Ні. Тільки компенсація, – відповідають нам. Поки що стоїмо. Скільки протримаємось – невідомо.