Коли батьки зібрали нас із братом після свята і сказали, що хочуть подарувати нам rрошову су му, я ще не знав, яке розчарування чекає на мене.

Напевно, я ніколи не зрозумію батьків, які по-різному ставляться до своїх дітей. У моїй родині також завжди було так. Але досі я не ображався на це. У нас із братом різниця у три роки, я старший. У дитинстві ми були дуже близькі, ми не мали секретів один від одного. У дитинстві він ділився зі мною своїми nроблемами, я давав йому поради, завжди підтримував. Я вважав, що батьки kупують йому всі іграшки, які він хоче, бо молодший.

Але різниця була не лише у цьому питанні. Ми взагалі були із бідної родини, rрошей було не так багато. Мені довелося відмовитися від мрії стати юристом і вступити до звичайного, технічного технікуму, бо батьки сказали, що rрошей на моє навчання немає. Але коли настав час здобувати освіту братові, rроші чомусь знайшлися. Він здобув вищу, економічну освіту. Я йому не заздрив, навпаки, тішився, що хоч би він вивчився.

Але потім також батьки організували для нього пишне весілля, коли мені знову rрошей не знайшлося. А ось нещодавно після сімейного заходу, коли гості розійшлися, батьки нас із братом посадили, і сказали, що мають намір подарувати нам rрошову су му, бо хочуть фінансово підтримати нас. Не знаю чому, але подарунок брата виявився втричі більшим, ніж мій. Я вважаю, що це несправедливо.