Моя kолишня однокласниця запросила мене до Канади працювати за моєю професією і сказала, що там я заробитиму набагато більше. Тоді ще не знала, що там на мене чекає.

Після того, як не стало чоловіка, я залишилася одна із двома дітьми. Мені пощастило тільки в тому, що дочка та син уже були дорослі, за ними не потрібно було постійно наглядати, проте мені не пощастило в іншому: дочка навчалася на третьому курсі, син на першому, і мені треба було платити за їхнє навчання. Я тоді хотіла влаштуватися дизайнером інтер’єру, але мене без досвіду нікуди не приймали, і я влаштувалася в салон меблів простим консультантом.

ЗарNлата в мене була маленька, багато чого не вистачало, і тоді доля звела мене з моєю колишньою однокласницею, яка вже кілька років жила і працювала в Канаді, а приїхала до нас на 2 тижні. Вона сказала, що допоможе мені там влаштуватися та знайти роботу. Подруга розповіла, з якою легкістю там заробляють великі за нашими мірками rроші. Я довго думати не стала і переїхала до Канади на якийсь час. Там я спочатку прибиралася у приватних будинках, а потім – в одній фірмі, яка займалася моделюванням меблів.

Один із співробітників працював над ескізами кухонних меблів. Якось він затримався допізна, а я саме забиралася в кімнаті, де він працював. Я подивилася на його креслення і підказала щось. Вже наступного дня мене покликала голова компанії. Виявилося, той співробітник розповів своєму начальнику, що в мене є талант, і ті вирішили прийняти мене як стажера з умовою, що я паралельно навчатимусь за тією ж спеціальністю в університеті на заочному за їх рахунок. Моє життя почало налагоджуватися, і я почала надсилати вже великі rроші дітям. Я вирішила, що заберу їх до себе, як вони закінчать навчання.