З перших років мого життя мені було не солодко через ім’я, яким мене назвала мама. Ну, як можна так познущатися з своєї дитини

Все життя я чекав, коли зможу поміняти своє ім’я. Мама мені зіnсувала життя. Під час ваrітності мною вона збожеволіла на Шекспірі, перечитала «Ромео і Джульєтту» десятки разів. Вона взагалі дуже любить класику, вона навіть має домашню, невелику бібліотеку. Коли на ультразвуковому дослідженні сказали, що буде хлопчик, мій батько був дуже радий. Він хотів мене назвати Степаном чи Олексієм.

Але мати, дізнавшись про це, чинила опір і стала наполягати, щоб мене назвали Ромео. Зрозуміло, батько спробував відстояти свою думку, але мати виявилася наполегливою. Через своє ім’я я всякого натерпівся. З самого дитячого садка з мене знущаються. Я вже не зможу перерахувати, скільки всяких жартів щодо імені мені довелося вислуховувати.

А цього всього легко можна було б уникнути, якби батьки мене назвали звичайним ім’ям. У мене також є брат та сестра. Брата звуть Михайлом, а сестру Ілоною. Я вважаю несправедливим, що їх назвали звичайними іменами, а мене так. Часто приходив додому зл ий і висловлював мамі: — Я первісток, тому ви вирішили з мене знущатися? Невже не можна було назвати мене звичайним іменем? На щастя, я вже дорослий, щоб сам поміняти собі ім’я.