Коли ми знайшли на вулиці nідкидька, то опіка одразу ж забрала її. Але мені на душі не було спокійно, і я вирішила піти провідати малечу

— Наташка, прокидайся! Там таке, там таке! — смикав мене чоловік. — Всесвітній потоп, чи що? — спросоння пробурмотіла я. — Там малюк у колясці! Я довкола подивився, нікого, — сказав чоловік. — Яка дитина? У нас у квартирі? — все ще не могла прокинутися я. — Який у «квартирі»?! На вулиці! Ну, вставай швидше! Замерзне ж! Я встала, одягла халат, зверху пальто, потім чоботи і ми вийшли надвір. Біля під’їзду у візку лежав ново наро джений. Поруч із малюком був пакет, у ньому молочна суміш і підгузки (K/KQ) , і бирка з nлогового буд инку, з датою нар одження дитини. Певна річ, дитину підкинули в надії на добрих людей. Ми зателефонували до nоліції. Нам відповіли, що надішлють наряд.

А поки що попросили забрати дитину до себе. Ми – я, взявши на руки малюка, а чоловік, підхопивши коляску – піднялися до себе. Маля вже почало пхикати, тому прийшовши додому, я розділа дитину (дівчинка, красуня, днів п’ять від роду) швиденько обмила її, потім сповила по новій, і нагодувала. Поївши, дівчинка заснула. Через годину її забрав наряд, що приїхав, перед цим поставивши нам безліч питань… Пройшло пару тижнів, я не могла забути красуню — підкидька. Пішла до відділення nоліції, щоб дізнатися про долю малечі. Черговий відправив мене в опіку.

Працівники відділу опіки спочатку відмовилися давати мені будь-яку інформацію, але, коли я сказала, що я знайшла дитину, вони зі мною поділилися. – Здорова дівчинка. Такі у нас нарозхват. Її одразу ж забрала родина. Наразі оформлюють документи на удочеріння. — А матусю знайшли? — Стандартна історія. Молода, дурна, принесла в подолі, батьки виставили її на вулицю разом із дитиною. Ось вона і підкинула доньку. Додому я поверталася заспокоєна та радісна. Мені було добре через те, що дівчинка відразу ж знайшла собі сім’ю. Дай Бог їй і людям, які удочерили її, здоров’я та щастя.