Я лежала в палаті, коли до мене зайшла ліkарка, з якою я мала тісні стосунки. Те, що вона того дня сказала мені, змінило моє життя

4 роки тому ми з Василем не могли знайти собі місця: ліkар повідомив, що ми чекаємо на двійнят. У нас уже був старший син, але Василь сказав, що ми з усім упораємося. Жили собі, поступово з усім справлялися, і тут я знову дізналася, що чекаю на дитину. Ваrітність цю ми не планували, тому я тремтячими руками обняла чоловіка і запитала: -А раптом знову двійня? Що ж ми робитимемо? -Дякуватимемо долю! Через кілька місяців ми дізналися, що чекаємо на хлопчика! -Четвертий син! Круто! Трохи підросте, і дочку мені подаруєш. Я завжди знала, що чоловік дуже хотів доньку. Але усі четверо наших дітей були хлопчиками.

Сум в о чах мого чоловіка все-таки відчувався. Пол оги четвертого сина пройшли успішно. Я лежала в палаті, коли до мене зайшла ліkарка, з якою я була близько близько 10 років. -Марія Петрівно, що трапилося? -Даш, у мене до тебе серйозна розмова! -Щось не так із сином? -Та ні, все з хлопчиком гаразд. У мене питання: ви ж із чоловіком начебто були готові до двійні? -Та ми до всього вже готові! -Тоді у мене до тебе пропозиція. У сусідній палаті була породілля: наро дила дівчинку, а вночі втекла. -І що? -Забери її, прошу тебе. Вася ж так довго мріяв про доньку. -Але це ж не законно. -Та знаю я.

Але поки ви оформлятимете документи, дитина мучитиметься в притулку кілька місяців, а то й років. Я не могла нічого відповісти, але коли Марія Петрівна занесла дівчинку в палату — я мало не втратила мову: вона була такою крихітною і прекрасною! -Я згодна! Але що я скажу рідним? -Ой, із цим взагалі просто. Скажеш, на УЗД не розгледіли. Так часто буває! Звичайно, правду від чоловіка я приховати не могла. Але ж він був щасливий! Тепер ми щасливі батьки 4 синів та молодшої дочки.