Свекор нас не зустрів, а коли ми зайшли всередину, він просто мовчки пішов до іншої кімнати. Увечері того ж дня я зрозуміла причину такої поведінки

Я вийшла заміж, коли мені було 27. Для мого чоловіка це був другий шлюб: перша дружина пішла з життя через нещасний випадок. Матері у мого чоловіка не було, а батько відмовився приходити до РАГСу і взагалі заявив, що знайомитися зі мною він не збирається. Через рік після нашого весілля я дізналася, що вагітна. У нас народився син, і мій чоловік постійно повторював, як сильно той схожий на діда. Якось я запропонувала чоловікові поїхати в його рідне село і нарешті познайомитися з його батьком, та й онука давно час показати дідові.

Ми купили смачні продукти, і поїхали. Будинок у мого свекра був маленьким, але досить доглянутим. Та й у саду був повний порядок. Свекор нас не зустрів, а коли ми зайшли всередину, він просто мовчки пішов до іншої кімнати. Увечері того ж дня я зрозуміла причину такої поведінки: виявилося, мій чоловік мав доньку від першого шлюбу, про яку він мені нічого не розповідав. Дівчинці було вже 17, а чоловік виховував її один із 3-місячного віку, коли не стало його першої дружини. Свекор не дозволив нам ночувати в його будинку, і просто вигнав надвір.

Через кілька місяців ми дізналися, що він склав заповіт: будинок із територією переходив дочці чоловіка. Тоді я знову поїхала і застала дівчинку в будинку у свекра. Коли я вирішила поговорити зі старим і пояснити, що будинок можна і навпіл розділити, він відповів, що сина знати не хоче, бо він зрадив свою дитину. А дівчинка не відставала: сказала, що вона не має ні батька, ні брата. У принципі нам цей будинок ні до чого: у нас є квартира, машина. Та й ця дівчина вже другий рік орендує житло. Може, так навіть правильніше.