Під час вечері коли чоловік запитав, чому ж у його тарілці нема м’яса, терпець Каті вже урвався. Вона зібрала речі чоловіка і послала його до матері

Петро здивовано глянув на свою тарілку і побачив, що борщ без м’яса. — А чому в моїй тарілці м’яса немає, а ти маєш і діти? – спитав він. Дружина роздратовано подивилася на нього. -Бо ти не заробив на нього, нема чого дітей об’їдати, якщо сидиш весь день удома. -Катя, але ми ж ні чого не потребуємо!

-Це тому, що я працюю день і ніч, а тобі аби на дивані лежати. -Кать, ну я ж шукаю роботу! — Вигукнув Петро. -Ага, лежачи на дивані вже півроку. -Якась ти зла останнім часом, роздратована додому приходиш, на дітей kричиш! -Це через те, що стільки працюю! -Відпочинь! -А на що ти їстимеш? Все, Петре, я так більше не можу, повертайся до матері. Мені вистачить двох дітей.

Катерина встала з-за столу, взяла телефон та набрала номер свекрухи. -Марино Миколаївно, я так більше не можу, нехай ваш син трохи з вами поживе. Мені вистачає своїх двох, третьої, чужої дитини утримувати не можу. Марина Миколаївна була жінка з гумором: -Добре, але це доти, доки він роботу не знайде. А то я теж чужого чоловіка тримати не можу. Катенько, ти сама знаєш, що пенсія невелика. -Домовилися! Петю, збирай речі, ти до мами їдеш!