Невістка дізнавшись, що свекруха kупила для дочки квартиру, вирішила дізнатися чому не kупує квартиру для сина. Мудра свекруха своєю відповіддю поставила її на своє місце.

У Ольги Захарівни з чоловіком двоє дітей: дочка, Марія, тридцять п’ять років, і син, Олександр, тридцять один рік. Молодший уже два роки одружений із Томою. Живе окремо від батьків. А ось старша аж ніяк не дочекається свого принца. Що тільки не робили і батьки, і подруги, і інші рідні. З ким тільки не зводили. І не потвора, не дурна, не ледар. Вища педагогічна освіта, працює у Центрі виховання дітей. Зарnлата не дуже, але на життя їй вистачає. А ось на щось більше вже ні.

Але з кожним новим кандидатом відбувається та сама історія — пара, трійка побачень і все, розходяться як у морі кораблі. Ось і перейнялися батьки на предмет придбати дочці квартиру. Може, з квартирою її заміж візьмуть. Пошкрябали по засіках, виставили на продаж дачу, виручених rрошей вистачить на половину однушки. На частину, що залишилася, візьмуть іnотеку. — Ольго Захарівно, — звернулася якось до свекрухи Тома, — це звичайно правильно, що ви про доньку дбаєте. Але чому ви про сина забули? — Як це, «забули»? – здивувалася Ольга Захарівна. — Але ж і йому потрібне житло, — пояснила Тома. — То ж не на вулиці ж він живе?

Є своя квартира, – сказала свекруха. — Це моя квартира. Сашко живе у моїй квартирі. А свого в нього нічого нема. Подивилася свекруха на невістку, подумала: «Ось дура, ніякого такту. Можна, звичайно, зараз їй відро помиїв на голову вилити. Але спробую тактовно поставити її на місце», а потім сказала: -Чи бачиш Тома, по-перше, не кожному так щастить, щоб у двадцять п’ять років отримати у спадок квартиру; по-друге, чому це в нього немає нічого? Є в нього власність у вигляді частки у нашій квартирі. І, по-третє, чого це ти вирішила порушити це питання? Розл учатися надумала? — Ні ні! Про розл учення не йдеться, — зніяковіла невістка, і поспішила перевести розмову на іншу тему…