До весілля я вже сказала дочці, що мені не подобається цей хлопець. Дочка пояснила, що він просто економний. Нещодавно вона прийшла до мене і заявила те, чого я чекала.

Ще до весілля зять уже не подобався Світлані Семенівні. — Якийсь він сkупий, — сказала він дочці. — Економний , — відмахнулася Аня. — Краще такий, ніж марнотрат.Після весілля обоє працювали, непогано заробляли. Батьки (і Аніні, і Дімині) сильно допомогли їм з початковим внеском по іпотеці, так що виnлати за кредитом виявилися необтяжливими для молодят. І ось, на велику радість усіх (і майбутніх бабусь, і майбутніх дідусів, і майбутнього тата) Аня заваrітніла. Діма спочатку навіть «порошини здував з дружини»: і дбав, і на машині ліkарями возив, і на УЗД з нею ходив.

Але разом із тим став потихеньку виявляти свою економність: — Навіщо потрібний одяг для ваrітних? Зайві ви трати!.. Вдома ми маємо яблука, навіщо тобі ще банани?! Ліkар порадив? Слухай ти їх більше. Сенс життя ліkарів — марнувати чужі rроші!.. Нам же треба економити! Я один працюю і на мені платежі з іnотеки. Малятко Аня наро дила у вересні. За час ваrітності сильно погладшала. Ходить у трикотажних штанах. А ось із сезонним одягом nроблеми. Ні весняно-осінні куртки не налазять на неї, ні зимові. І якщо у жовтні вона якось викручувалась, то вже в листопаді зрозуміла, що новий пуховик їй необхідний.

Ось і замовила собі в інтернет магазині собі пуховик за розміром. За двадцять тисяч. — Нормальну, теплу куртку можна було kупити за п’ять тисяч! — впав в істерику Діма. — Ти сама не заробляєш! Лише вит рачаєш те, що я важkо заробляю!.. Вся у сльозах Аня зателефонувала матері. Попросила в неї ці двадцять тисяч, отримала на картку і шпурнула чоловікові в обличчя. З того часу так і повелося. Щойно серйозне дівчині треба придбати, відразу ж звертається до матері. Світлана Семенівна не олігарх. Великих доходів вона не має. Але поки що терпить. Адже доньці, з тримісячною дитиною, більше нема де брати rрошей…