Сусідка Галя ніяк не хотіла вигулювати свого собаку вдалині від під’їзду, але один з наших спритних сусідів знайшов спосіб надати їй урок

У нашої сусідки, назвемо умовно Галею, з сьомого поверху собака. Я в породах собак не знаюся, але вона нагадує сардельку на ніжках. Так от, ця сусідка вигулює свою «сардельку» прямо перед під’їздом. Сама сідає на лавочку біля входу в під’їзд, а собачку пускає гуляти навкруги. Повідець не дуже довгий метри два — три. Ось у такому радіусі і гадить її собачка. Невелика. Але ж довга. І гадить ґрунтовно. До під’їзду неможливо увійти. Обов’язково вляпаєшся в її лайно.

І всі стіни позначені. Ми, сусіди, скільки разів робили Галині зауваження. Казали, що за домом є пустир. Води своє звірятко спорожнятися туди. — Там сміття, пляшки розбиті, Міксик може поранити лапку. І потім, я теж живу в цьому будинку, а отже, маю право тут гуляти, – відмахується вона. Тоді забирай «міни» за своєю «сарделькою» вимагаємо ми. — Але ж це антисанітарія, не можна чіпати какашки Міксика руками! — обурюється вона. Так, а розкладати ці kупки на кожному сантиметрі — це не антисанітарно?! — Почнуться дощі і все змиється, — заспокоює вона нас. Ну, по-перше, цих дощів дочекатися ще треба.

А по-друге, щоб змити все це «мінне поле», потрібна злива. Нещодавно хтось із наших мешканців додумався, зібрав усі екскременти цієї «сардельки» (а може й не тільки її) на лопату та вивалив на придверний килимок Галини. А що? Так чи інакше сморід у під’їзді стоїть? Стоїть. Тому буде ця kупа біля під’їзду чи у під’їзді, різниці ніякої. Ох, як верещала Галя. – Я знайду того, хто це зробив! І йому мало не здасться! (K/KQ) Потім змушена була викинути все це «добро» на звалище. Але вигулювати свого песика перед під’їздом не перестала. Тепер щоранку в неї перед дверима свіжа kупка від її Міксика. Дійде до неї, що собачку треба вигулювати в іншому місці чи ні, не знаю?