Ми з трудом під’їхали до будинку батьків, оскільки минулої ночі випав сніг. Пізніше я помітила батька, що стояв біля дверей з лопатою в руках.

Минулої зими ми з чоловіком вирішили поїхати до моїх батьків на день. Ми дуже рідко бачилися з ними, адже жили вони в селі у своєму власному будинку. До міських умов вони ніяк не могли звикнути. Ось ми попередили батьків заздалегідь, щоб вони не будували планів на ті вихідні, а коли ми вже були на півдорозі, я зателефонувала мамі і сказала вже почати готувати картоплю, адже у нас із собою теж було чимало смакот на стіл.

Дорога була дуже гарною, але й жахливою для їзди, адже минулої ночі випав сніг, і нічого не було вичищено. Коли ми вже під’їхали до будинку батьків, помітили, що перед їхньою брамою теж не проїхати, адже сніг вони теж не прибрали. Пізніше я побачила батька, що стояв біля дверей з лопатою в руках. — Ну, привіт, зятю , — сказав він, підійшовши до чоловіка, — ось тобі лопата, а ось сніг, через який тобі не проїхати. Ну, ти знаєш, що робити. Батько посміявся так, ніби в його проханні немає нічого особливого… просто прохання тестя зятю.

Ми з чоловіком дивилися один на одного здивовані. Ми ж приїхали до моїх батьків на кілька годин. Чому тато сам не міг прибрати сніг із дороги, або цим міг зайнятися мій брат, який жив ближче до батьків… Коли чоловік прибрав увесь сніг, і ми, нарешті, сіли за стіл, картопля вже охолола і несмачна, зате які батьки були задоволені! На зворотній дорозі чоловік сказав, що більше ніколи до моїх батьків не приїде, а я не знала що йому сказати, адже фактично він мав рацію: мої батьки вчинили з нами дуже негарно.