Я з Галиною була дуже близька. Але нещодавно вона kинула свою хв ору дитину на матерь, заради нового чоловіка. Такого від неї я точно не очікувала.

Ще місяць тому я мала подругу Галину. Вона з мамою жила у сусідньому під’їзді. Тітка Оля вітала мене нарівні з дочкою. Галина одружилася сім років тому. Із чоловіком жили на орендованій квартирі. П’ять років тому вона наро дила сина Тимка. На жаль хлопчик наро дився з генним захв орюванням. Жити самостійно і доглядати себе він ніколи не зможе. За ним буде треба завжди необхідний нагляд. Такий діагноз поставили ліkарі. Коли Тимкі виповнилося півроку і стало очевидним, що діагноз виправдався, Галин чоловік подав на розл учення. Заявив, що від нього здорового мужика не міг наро дитися хв орий син, додав, що на аліменти Галя нехай не сподівається.

Подруга з дитиною перебралися до матері. Зрозуміло, що на неї навалилося все відразу: і nологи, і хво ра дитина, і розлучення. Ми з тіткою Олею допомагали подрузі пережити важкий період. Я і з дитиною сиділа, коли це було потрібно, і rрішми допомагала. Коли Тимку виповнилося рік, Галина заявила: — Не можна піддаватися обставинам. Треба встигнути створити сім’ю та нормальну дитину наро дити! З одного боку, я була рада, що подруга прийшла до тями , проте її слова про «нормальну дитину» мені не сподобалися. Але я не стала загострювати на цьому увагу.

Через три роки активних пошуків Галина знайшла собі чоловика, який не став впадати в паніку від того, що в неї є син. Про його хво робу Галя нічого не сказала. — Нехай спершу звикне, — пояснила вона нам і переїхала жити до нього. Сама. Спочатку приїжджала до сина щодня, потім рідше , а потім настав момент, коли вона взагалі перестала приїжджати до своєї дитини. Лише rроші надсилала матері. А місяць тому сказала: — Чоловік поставив умову: чи він, чи син. Галя обрала чоловіка… Я продовжую допомагати тітці Олі з Тимкою. Іноді сиджу з ним, іноді прогулюю у спеціальному візку. А Галина перестала для мене існувати.