Маючи приклад своєї мами перед очима, я думав, що Оля теж буде такою. Але вже після наро дження дитини наш будинок перетворився на звалище

Я виріс у сім’ї, де в нас вдома завжди панував ідеальний порядок. Моя мама встигала працювати, і за трьома дітьми доглядати, а ще господарство вести. Я сподівався, що й у моїй родині все буде так добре організовано. Все було добре рівно до того моменту, як Оля наро дила дитину. Маля у нас трохи примхливе, і Оля взяла це за причину, щоб нехтувати своїми жіночими обов’язками.

Для мене неприпустимо, що приходжу додому, а дружина мене годує напівфабрикатами. На мої претензії Оля образилася і заявила : -Якщо ти не допомагатимеш мені, тоді я зовсім нічого вдома робити не буду! За тиждень такого життя наш будинок перетворився на бардак. Тут я зрозумів, що жити за таких умов не можу, зібрав свої речі та переїхав до мами.

Вже тиждень мешкаю з батьками. Я зрозумів, що сумую за дружиною та дитиною. Але як повернутися до тієї квартири? Оля дуже вперта, вона від своєї умови не відмовиться. Але я й так втомлююся на роботі. Невже я ще повинен по дому щось робити? На що мені тоді дружина? Вона весь день удома з дитиною. Це не вписується в мої уявлення. Мама ніколи не скаржилася на життя, коли робила все, що на неї покладено самою природою. Ситуація здається мені безвихідною.