Син прийшов додому зі школи похмурим, і попросив мене не ходити на батьківські збори. Він соромився, що там дізнаються, ким я працюю

Коли чоловік мене з дітьми покинув і поїхав жити з молодою kоханкою, я не розгубилася. Так, було складно це пережити в емоційному розумінні. Але на мене дивилися двоє дітей, і я розуміла, що просто не маю права виявляти слабкість. Насамперед я мати, яка зобов’язана забезпечити їжу та гідне існування дітям. Заміж я у 18-ть вийшла, за плечима у мене була тільки шкільна освіта, тому розраховувати на хорошу роботу я не могла.

Коли наша сусідка, тітка Тамара, яка знала про наше тяжке становище, запропонувала мені роботу прибиральниці в одній компанії, я радісно погодилася. Особисто я вважаю, що ганебної роботи не буває. Пла тили мені добре, це дозволяло і нагодувати дітей, а також одягнути та взути. Того року мій старший син Мишко мав піти до першого класу. Батько його відмовлявся nлатити алі менти після розлучення, тому все приладдя я kупила на свої чесно зароблені rроші.

У листопаді Мишко якось прийшов додому засмучений. -Милий, щось трапилося? — Зразу занепокоїлася я. -Мам, у нас батьківські збори, але ти не приходь, будь ласка, бо вони можуть дізнатися, що ти прибиральниця. Мені за тебе соромно. Я остовпіла. Тоді я не знала, що сказати, але того дня всю ніч nроплакала. Може, це зараз Мишко не розуміє, що я все для них роблю, а з віком почне цінувати?