10 років тому я кинула все та відкрила свою майстерню, де готували посуд. Але тітка Олена все не хотіла прийняти, що це не якісь дитячі забави

Нещодавно я поїхала до родичів у село, взагалі я не надто люблю з ними спілкуватися, але вони вмовляли мене довгий час приїхати – і я погодилася. Відразу, як ми сіли за стіл, тітка Олена знову почала розхвалювати свого улюбленого сина. – Він у мене такий успішний, працює у такій крутій компанії, що й словами не передати. Ну, через кілька років він стане начальником і взагалі все чудово буде. А ти Юля ким працюєш?

Хочеш, скажу, щоб мій Артем тебе влаштував до себе? Я ледве стрималася, щоби не закотити очі. — Я ж 100 разів говорила, що в мене своя майстерня, де виготовляють глиняний посуд. Тітка замахала руками. – То це ж просто хобі! -Це вже 10 років як не хобі. У мене 10 робітників, це приносить добрий дохід. – Це все безперечно дитячі забави, адже в тебе така хороша освіта! Ти могла б збудувати хорошу кар’єру.

Такі розмови я терпіла протягом останніх 10 років, мені просто набридло, і в якийсь момент я просто вибухнула. – Та хто вам взагалі сказав, що успішні лише люди, які працюють за своєю професією?! Я добре заробляю, у мене вистачає rрошей навіть на те, щоби допомагати батькам! Ваш син досі бере у вас rроші, у нього машина за ваш рахунок і на відпочинок також він їде за ваш рахунок. Хіба це успішність? Багато хто скаже, що було занадто грубо, але я вважаю, що сказала правду.