Я душі не покладав, щоб падчерка не вважала себе чужою у моєму домі. Але коли наблизився день її весілля, такого дякую я не чекав

Десять років тому я привів до свого дому Тому та її дочку тринадцятирічну дочку Галину. Офіційно своїх відносин ми не зареєстрували. Зі своєю падчеркою я поводився як люблячий батько, підтримував морально і забезпечував матеріально. Я сnлатив за її навчання в університеті. Куnив їй машину, щоби на навчання їздила з комфортом. Підробітку вона знайти не захотіла, але й потреби в ній не було, адже ми її повністю забезпечували. Я знав, що Галина любить та зустрічається зі своїм батьком. Нічого проти цього не мав, але дивувався, що той анітрохи не допомагав дочці фінансово. Рік тому Галя закінчила університет. А місяць тому повідомила, що збирається заміж (K/KQ) . Я був готовий взяти на себе всі фінансові ви трати, пов’язані з весіллям. Сіли втрьох, порахували.

Гостей нарахували двісті п’ятдесят чоловік. З яких з мого боку було двадцять чоловік. Галя обіцяла, що розсилкою запрошень займеться сама. Три дні тому зустрів свого друга, одного з тих, хто мав бути запрошений на весілля. Запитав його, чи прийде на весілля. Виявилось, що жодного запрошення він не отримував. Точніше, отримав якийсь папірець, що виглядав як оголошення, а не як запрошення. Більше того, на цьому папірці не було імені запрошеного, натомість було вказано рідного батька Галі. Мене така справа здивувала, і я став цікавитись ситуацією в інших друзів та родичів. З’ясував, що те саме й у них. Навів довідки у організаторів заходу.

Виявилось, що нікого з моїх гостей у списку запрошених немає. Сказати, що я був ображений до глибини душі, нічого не сказати. Того ж дня, ввечері, повернувшись додому, я застав там майбутнього чоловіка падчерки, його батьків та батька Галини. Тома з Галею запросили їх на вечерю. Мене до відома не поставили. І ще чомусь усі зверталися з рідним батьком Галі, як з rоловою будинку. Усі сіли за стіл, я встав і сказав тост: — Я хочу щиро подякувати рідному батькові нареченої та батькам нареченого. Ви відкрили мені очі на те, що для Томи і Галини я був лише джерелом добробуту, а не тим, хто любить і піклується про них. Тому я на весілля не дам ні копійки, а вам усім пропоную дружно встати, випити за здоров’я нареченого та нареченої, а потім так само дружно покинути мій будинок!