У мене зараз склалася така ситуація, що я ненавиджу дочку чоловіка від першої дружини. І на це маю дуже серйозні причини.

Мені неприємно це говорити, але я не дбаю про дитину мого чоловіка від попереднього союзу. Ми з Мишком зустрічаємося останні два роки. Якби в нього не було дочки, то все було б добре. Він одружився вперше і роз лучився практично відразу, але його помилка молодості не дає нам спокійно сnівіснувати. Я знала, що мій kоханий має дочку. На наших побаченнях він часто брав її із собою та виставляв її фото у соцмережах . Мене все це дратувало. Я ніяк не взаємодіяла із цією дитиною і не хочу. Крім того, на підлітка постійно тисне kолишня дружина, яка наполягає на тому, що дівчинка має багато часу проводити з батьком.

Вона також дратує мене тим, що (ARM/ Y М) намагається розл учити нас, а це зовсім інша річ. Розумієте, я справді ненавиджу цю дівчинку. Я обожнюю свого чоловіка, тому незважаючи на дитину, я не можу її покинути. Я також не можу заборонити йому спілкуватися з дитиною, оскільки це було б егоїстично. Останній рік Мишко годує мене обіцянками і каже, що щось придумає. Але мені набридло чекати того дня, коли його дочка перестане постійно бути присутньою у нашому житті.

Я не хочу бачити чужу дівчинку, тому що я молода і теж хочу дітей. Але ця дитина не відступає, вона слідує прикладу своєї матері і непохитно вимагає розмови з батьком. Я розгублена, що робити? Я не знаю, як його kолишня дружина може так поводитися. Невже вона зовсім не поважає себе? У мене іноді виникало бажання придушити це дівчисько від ненависті. Я розумію, що багато хто мене засудить, але я маю висловити свої справжні почуття. Я обожнюю дітей, але я не прийму у своє життя чужу дитину. Їй немає місця у моїй родині, де матимуть власні діти.