Світлана дуже чекала на цей день, коли нарешті побачить дочку. Вона піднялася на потрібний поверх, але двері були відчинені. Вона випадково почула жа хливу розмову.

Для Світлани Василівни поїздка до дочки була непростим випробуванням, адже жінка була у віці. Донька жила з іншого боку міста, треба було два транспортні засоби змінити, щоб до неї доїхати. Але вона мужньо справлялася з цим маршрутом, щоб побачити доньку та онуків. У той день була хуртовина, у дві великі сумки жінка зібрала гостинці для онуків, які придбала на останні rроші.

Вона йшла тяжко, але впевнено. Піднявшись на потрібний поверх будинку, жінка побачила, що двері дочкиної квартири відчинені, вона радісно увійшла всередину. Було приємно, що на неї чекають. Вона вже хотіла пройти всередину, але почула розмову. -Скажи своїй мамі, щоб вона до нас не заходила. Чому вона може навчити наших дітей?

Має 9 класів освіти! -Ну і що? Вона все одно моя мати, ти не маєш права заборонити їй приходити! -Я глава сім’ї, я маю право! У Світлани сль ози обернулися на о чі. Вона залишила гостинці у передпокої, а сама тихенько пішла. Світлана пішла додому пішки. За годину дочка виявила пакети і здогадалася, що мати все чула. Вона пізніше їй зателефонувала, але Світлана вже прийняла рішення, що не ходитиме до доньки, щоб не стимулювати kонфлікти з чоловіком.