Коли батьки довідалися, що у класі труїли їхню доньку, вони пішли до директора. Той заявив, що не може таке бути і це все через їхню доньку. Директор просто не знаючи, на що здатний зл ий батько.

Мої друзі переїхали до нової квартири. Відповідно перевели свою доньку семикласницю до школи ближче до нового будинку. Дівчинку клас прийняв негативно. Чому? Не знаю. Натомість знаю дочку. Тиха, скромна дівчинка. Танечку просто труїли у класі. Знущалися, підлаштовували капості . Звичайно ж , дівчинка жал увалась батькам. Звичайно ж, мої друзі звернулися до класної керівниці. Та повелася як східна обезьянка: нічого не бачу, нічого не чую, нічого не знаю. Шкільний nсихолог взагалі рідко з’являвся на робочому місці, але коли його таки виловили, то єдине, що він догадався порадити – це ігнорувати однокласників.

Танечка ж спочатку почала запізнюватися до початку занять, а потім і взагалі прогулювала уроки, щоби не стикатися з однокласниками і не піддаватися знущанням. Нарешті, мої друзі пішли до директора школи та пожалілися на ставлення однокласників до їхньої доньки. – Такого у нашій школі не може бути. У нас виховані учні, – сказав директор. — А якщо з вашою донькою так поводяться, значить вона сама у всьому винна. Я дуже добре знаю свого друга. Це треба дуже постаратися, щоб він вийшов із себе. Директор перестарався. Мій друг схопив усі документи зі столу директора, шпурнув на підлогу, і вітер туфлі.

Потім схопивши портфель директора і викинув з вікна. Директор зі страху забився в угол і лише звідти щось квакав збентежено. — Ви самі винні, що я так веду себе з вашими паперами та портфелем! І я щодня приходитиму сюди і так само поводитимуся з вашими папірцями! Так само, як ваші ученики поводяться з тетрадками моєї доньки! Наслідки виховних заходів мого друга щодо директора не змусили на себе чекати. Усіх учнів, які знущалися з Танечки, були покарані, а їхні батьки оштрафовані. Більше Танечка не скаржилася на цькування з боку однокласників.