Подруга Галя знахабніла настільки, що почала періодично просити у мене речі поносити. Але після одного випадку з курткою я вже зірвалася

У нас із подругами, ще зі шкільної лави, так склалося, що ми даємо один одному поносити якісь речі. Це допомагає урізноманітнити гардероб і при цьому не витрачатися. Плюс до цього немає потреби забивати шафи речами, які ти носитимеш один раз на рік. У нас прийнято, що речі, взяті «на прокат», повертаються цілими, випраними та прасованими. Ну а якщо вже не пощастило і річ зіnсована, випадково, звичайно, то пропонується заміна або грошова компенсація…

З Галею я познайомилася на колишньому місці роботи. Я там недовго пропрацювала. Якийсь тераріум, а не колектив. От і пішла звідти. Але з Галею продовжували дружити. Вперше одягти мою сукню запропонувала сама. Вона збиралася на побачення і переживала, що нічого в неї немає. — Тисячу років не kупувала собі нічого нового. На добрі речі у мене зарnлата не тягне, а носити те саме, що й всі не хочу, — сумувала моя подружка. — Можу дати тобі на вечір чудову сукню. Ми з тобою однієї комплекції. Про блем не повинно бути, – сказала я. (K/KQ) Приміряла. Сукня ніби на неї була пошита. Обіцяла повернути наступного дня після побачення.

Повернула за три дні. — Вибач будь ласка! Я його випрати не встигла, — просила вибачення вона. — Нічого стра шного, сама випраю, — відмахнулася я. З того часу Галя почала регулярно просити у мене речі. То брючний костюм попросить, то кофту, то ще щось. І часто повертала речі забрудненими. Вона, звичайно ж, намагалася відіпрати їх, але з білої кофти сліди червоного сухого нелегко видалити. При цьому сама вона про ці ляпки нічого не говорила. Це потім я помічала їх. А нещодавно повернула мені куртку з пропаленим рукавом. Її вже ніяк не полагодиш. Тільки на звалище. — Більше до мене за речами не звертайся! — Сказала я їй. Вдала, що образилася. Начхати!