Я вийшла на пенсію і думала жити собі спокійним життям. Але тут з’явилася донька і вирішила, що тепер я буду для неї безплатною нянькою та прислугою.

З віком кожен із нас стає все мудрішим. Я не виключення. Я зрозуміла, що моє життя прожите не так, як мені хотілося б. Я шкодую, що мої молоді роки минули даремно, життя дуже швидко минає. Нещодавно мені виповнилося 68 років. Мені не пощастило із чоловіком, і я подала на розл учення, коли моїй дочці було 6 років. Я присвятила своє життя вихованню доньки. Працювала на двох роботах, щоб донька нічого не потребувала. Але тепер я бачу, що в мене є шанс прожити роки, що залишилися так, як мені хотілося.

Три роки тому я вийшла на пенсію, бо заслужила на відпочинок. Так, фінансове становище погіршилося, але я не скаржусь. Тепер я маю час на зустрічі з подругами, прогулянки. Нема чого сумувати, якщо є вірні подруги. Але моя дочка була явно незадоволена моїм рішенням . Я надавала їй фінансову допомогу, поки працювала. А тепер я не можу їй допомагати rрошима, адже у мене пенсія невисока і мені ледве вистачає. У доньки троє дітей, чоловік заробляє обмаль, у нього мізерна зарnлата. Дочка підштовхувала мене до пошуку роботи. Але я сказала, що втомилася. Вони повинні самі дбати про себе. Вона пішла образившись.

Наступного дня дочка зателефонувала, щоб попросити мене доглянути дітей, оскільки вона знайшла роботу на неповний робочий день. Мені довелося погодитись. Але моя дочка невдячна. Вона може сва рити мене за те, що я не помила підлогу або не випрасувала одяг. Я не проти допомагати їй, але всьому має бути межа. Я не рабиня чи прислуга. У моєму віці мені здається, що я заслуговую трохи на відпочинок. Я все своє життя присвятила їй, а тепер мушу няньчитися з онуками. Я не збираюся провести залишок свого життя як нянька.