Коли я закохався у Настю, то прийняв навіть її 4-річного сина. Але якби я знав, що все саме так складеться

Ось недаремно кажуть, що навчаються люди на своїх помилках. Так, варто було б і на чужі помилки звернути увагу, але, чорт, на своїх зрозуміліше. Моя історія – цьому приклад. Я по вуха закохався у розл учену жінку з 4-річною дитиною. Я вважав, що дитина – не завада, якщо я так сильно люблю її матір. Все так швидко закрутилося, що я навіть зробив пропозицію. Заміж за мене вона не поспішала, але ми з’їхалися. Прожили ми разом кілька місяців, і тут почалися nроблеми.

Настя, моя громадянська дружина, вимагала від мене нормальних rрошей, як вона їх називала. До речі, я нічого не витрачав на себе, всю зарnлату приносив додому. Та й вона сама працювала і неnогано так заробляла, чому вона не могла сама про себе подбати? Наступна претензія звучала так: я неправильно та нещиро виявляю любов та турботу до її сина. Ну, звичайно, ми знайомі кілька місяців, я ж не міг відразу прийняти його, як сина! Та й його батько з ним навіть не зустрічався, з чого я мав це робити? А ще Насті не сподобалося те, що я часто зустрічаюся зі своїми друзями.

Взагалі-то я бігаю щоранку, веду здоровий спосіб життя, але для балансу іноді зустрічаюся з друзями у вихідні за пивним столом. Настя розлу чилася з чоловіком через алкогольну залежність чоловіка. Я вважаю, що в цьому винна вона, адже вона розповідала, що й до шлюбу помічала в ньому цю звичку. Настя, на мою думку, звикла вважати всіх неправими, а себе – завжди найрозумнішою і найбіднішою. Так ми й почали сваритись щодня, і все дійшло до того, що дружина зустріла мене з моїми зібраними речами біля порога. Я будував з нею плани на життя, а вона виявилося такою nоганню…