Наш син любив спілкуватися із незнайомими людьми. Ми багато разів попереджали його про наслідки, але він не слухав нас.Тоді ми з чоловіком вирішили перевиховати його ділом

Нашому Пашкові чотири роки. Вже цілком самостійна особистість. Сам приймає рішення і сам їх втілює в життя. Крім того, він дуже дружелюбний і відкритий для контактів. Точніше, сам ці контакти шукає. Просто може підійти до перехожого на вулиці, і зав’язати з ним розмову. При цьому виговорити все, що знає – наприклад, де ми з чоловіком зберігаємо rроші. Комунікабельність – це дуже гарна риса. Але все добре в міру. Ми не раз говорили йому, що тісне спілкування з незнайомими людьми загрожує непередбачуваними наслідками. Він слухав, усміхався, кивав, але продовжував починати розмови з сторонніми людьми.

Знаходив їх скрізь: у супермаркетах, у парку, у кафе. Куди б ми з ним не пішли, варто було б на хвилинку втратити пильність, а він вже знаходив чергового співрозмовника. Зрозумівши, що словами ми нічого не досягнемо, ми з чоловіком вирішили перевиховати сина ділом. Як кажуть — від теорії до практики. Для цього, у неділю ми вирушили до торгового центру на іншому кінці міста. Там Пашу ніхто не знає (на відміну від найближчих магазинів, з усіма продавцями Паша вже познайомився). Ми вдали, що зайняті купівлею речей, і дали синові свободу дій. Паша розпочав пошуки співрозмовників.

А ми, вставши так, щоб він нас не бачив, почали стежити за ним. Через п’ять хвилин він вже захоплено щось розповідав бабусі, що сиділа недалеко. Вона спершу посміхалася йому, потім посадила до себе на коліна. Через двадцять хвилин розмова з бабусею нашому синові набридла, і він почав озиратися в пошуках батьків. Потім вирушив на наші пошуки. Через деякий час радість на його обличчі змінилася занепокоєнням. Він вже бігав і кликав нас. Відвідувачі ловили його, пропонували допомогти знайти його батьків. Але він виривався і продовжував бігати та кликати нас. — Паша, ми тут! — відгукнулися ми. Прибіг, схопив мене за ноги і заревів. Обіцяв, що більше ніколи не втече від нас. Подивимось подивимось…