Нещодавно я підхопила застуду. Я одразу зателефонувала доньці, просила сходити для мене в магазин. Дочка відповіла роздратовано:

Я ніколи не відмовляла дітям у допомозі. У мене донька нещодавно вийшла заміж і в неї наро дилася дитина. Я завжди була на побігеньках, могли зателефонувати серед дня в будь-який час, і я відкладала всі свої справи і бігла, щоб посидіти з їхніми дітьми чи відвезти когось до саду.Я й фінансово їм допомагала, всі свої нагромадження з пенсії віддала, щоб дочка зробила ремонт.

Ну а як інакше? Онуки мають жити у комфорті. Діти та онуки сенс мого життя. Мої подруги навіть дивувалися:-Наташо, на пенсії люди повинні відпочивати! Ти не хочеш із нами до санаторію?Я хитала головою.-Не можу я, донька та зять працюють, треба їм допомагати дітьми, та й коштів немає, все пішло на ремонт.

Я думала, що так чинити правильно і вірила, що діти цінують мої старання, внесок і готові так само підтримати мене в необхідний момент.Але нещодавно я підхопила застуду. Ліkарі вирішили не госпіталізувати, відправили будинки відпочивати з умовою гарного догляду. Я одразу зателефонувала доньці , коли дісталася додому.

-У мене температура, чи не могла б ти сходити для мене в магазин? Супермаркет далеко, ліkар прописав із дому виходити.Дочка відповіла роздратовано:-Я зайнята, мам, замов доставку! Вона одразу вимкнула виклик. Я в цей момент мало не розnлакалася. У мене немає грошей на доставку продуктів. Вже три дні сиджу в квартирі, діти жодного разу не відвідали, доглядає сусідка.