Мій малюк nлакав, я не змогла його заспокоїти. Я подзвонила Ганні і почала скаржитися на своє життя. Вона сказала викликати таксі та переїжджати до неї. Коли ми приїхали, там на нас чекав

Моя подруга Ганна була затятою кар’єристкою. І якщо про те, щоб вийти заміж, вона час від часу й замислювалася, то про дитину навіть думати не хотіла. Вона не могла переносити дитячий nлач. Коли я народила, наше спілкування перемістилося до інтернету. Приїжджати до мене вона навідріз відмовлялася. На мене дуже тиснуло перебування однієї в чотирьох стінах. Лише прогулянки з сином, і відвідування з ним ліkарів, для планових обстежень, трохи прикрашали моє сіре життя. Але одного разу я зірвалася. Я ревіла білугою від туги і самотності, мій дев’ятимісячний син прокинувся від мого nлачу і склав мені дует.

Взявши його на руки, я змусила себе замовкнути, а потім і син заспокоївся. Я подзвонила Ганні і почала скаржитися на своє життя. — Я викличу таксі. Приїжджай із сином до мене, – сказала подруга. Коли ми приїхали, там на нас чекав манеж. Ганна позичила у сусідів. Мій син дві години спокійно грав там з іграшками, поки ми з Ганною балакали. Минули роки. Син вже ходить до дитсадка, а я на роботу. Усі його дитячі речі я роздарувала сусідам та друзям, але залишила манеж. І тут моя подруга виходить заміж, а за рік наро джує дочку.

Чесно сказати, це мене здивувало. Ганна та дитина?! Невідомі шляхи твої, господи! А позавчора мені дзвонить Ганна, і з nлачем у голосі скаржиться: — Донька весь час nлаче! Спати не дає. Проситься на руки. У мене спина відваливаеться. — Я надсилаю таксі! Приїжджай до мене з дитиною. І ось вони у мене в гостях. Дочка Ганни сидить собі вже третю годину в манежі і гукаючи грає з іграшками. Ганна була дуже рада, що змогла трохи відпочити. Коли чоловік Ганни заїхав за ними, ми розібрали манеж і занурили до нього у машину. Тепер їхня дочка має цікаве заняття, і мама буде менше завантажена…