Коли я увійшов додому і не побачив там маму, то захвилювався, а потім, коли знайшов записку від неї, то в мене взагалі коліна зігнулися.

Зайшовши додому, я покликав маму, але вона чомусь не відгукнулася. «Спит чи що» — подумав я. Мама була старенька, вона не виходила практично з дому через те, що суглоби хв орі, їй було важко пересуватися. Я оглянув усі кімнати, але маму не знайшов, тут мою увагу привернув аркуш паперу на столі. А там почерком мами було написано: «Дорогий синку, знаю я, що тяжко тобі зі мною, любий.

Я стала для тебе тягарем, весь день тільки й зайнятий тим, що мене доглядаєш, тому й особисте життя не можеш влаштувати! Вистачить тобі мук, я пішла, не шукай мене. Я одразу почав панікувати. Ну що таке мама вдумала?! Так, у неї з віком багато бо лячок з’явилося, але я ніколи не ставився до неї, як до тягаря. Вона в будь-якому віці для мене найважливіша людина, яка дарувала для мене найдорожче життя.

Я одразу підняв на ноги nоліцію та всіх своїх друзів, але ніяк не міг зрозуміти, куди мама могла піти. «Щось я упускаю» — думав я. Ми обдзвонили всіх нечисленних маминих подруг, перевірили старий будинок у селі. Мене осяяло, я сів у машину і поїхав. Мама сиділа на холодному могильному камені, стиснувшись у грудку. Я видихнув з полегшенням. -Мам, ну що за дурниці ти вигадала? Я їй пояснив, наскільки дорога вона мені. У результаті матуся розnлакалася. -Їдьмо додому…