Катерина побачила голодного і брудного хлопця біля своєї хвіртки. А коли той попросив rрошей на хліб, жінка покликала його додому, пізнати його історію

З-за хвіртки виглянув замурзаний хлопчик і проkричав: -Бабусю, подайте, будь ласка, на хліб. Я сирота. Мами немає, тато у в’язниці. А мене вигнали з дому. Катерина взяла хлопчика за руки та повела до себе додому. Посадивши його на диван, почала розпитувати, хто він і звідки. Під час розмови вона раптово згадала, що хлопчик голодний, і побігла на кухню. Сашко обідав з невимовною жадібністю. Він розповів, що тато його завжди випивав, піднімав руку на маму, зрештою не розрахував сила – і ось опинився у в’язниці.

Коли його помістили до інтернету, всі діти з нього знущалися. Тому він не витримав, втік звідти, знайшов свій рідний дім, але з жа хом виявив, що там живуть чужі люди. -І куди ж ти зараз підеш? -До дядька. Благатиму, щоб забрав нас з інтернату. Мене, сестру та брата. -Якщо він тебе раптом не прийме — повертайся до мене. Мій син – великий начальник. Він обов’язково допоможе. Чекай, я тобі грошей дам у дорогу. Катерина зайшла до кімнати і побачила, що ящик, де лежали її гроші, відчинено. Підійшла – і остовпіла: там було порожньо.

Усі документи були на місці: були вітсутні тільки rроші. Схопилася жінка за серце. Побігла до своєї скриньки. Вона теж була порожня. Усередині не було не лише коштовностей, а й хрестика з ланцюжком, який вона отримав у подарунок на свій ювілей. Ледве тримати на ногах, Катерина вийшла у вітальню. Але хлопчика вже не було. Склянку, в якій був компот, було перевернуто на білу скатертину. Жінка впала на диван і намагалася зібратися з думками. Адже вона своїми руками притягла злодія до свого будинку. Треба дзвонити синові. Іншого виходу немає.