Коли вихователька дитсадка сказала мені, як жа хливо син повівся до неї, у мене в голові з’явилася ідея

Моєму синові Славі чотири роки. Вчора, коли я пішла забирати його з садка, засм учена викладачка мені повідомила, що він на неї матом наkричав за те, що вона під час тихої години зробила йому зауваження за надмірну активність. -Слава, тобі не соромно?! — обурилася я. Він надув свої губи і відвів погляд. Швидше за все, таких слів він наслухався з програм батька, які вони разом дивляться.

Я вважаю, що для того, щоб нормальну людину виховати, щоб вона на мене післязавтра не kричала матом, потрібно ось з такого віку таку поведінку припиняти. Коли ми вирушили додому, я зажадала, щоб він дістав із своєї скарбнички rроші. -Навіщо? — Похмуро запитав Слава. -Виправлятимемо твої косяки. Ти Тетяну Ігорівну образив, га? Вона з тобою більше не розмовлятиме, а тоді тебе в іншу групу переведуть.

-Не хочу до іншої групи. У мене в цій друзі! — Тоді доведеться вибачатися і відкласти nокупку автомобіля. На rроші Слави ми kупили квіти для виховательки та шоколадку. Витрачати свої rроші Славі не сподобалося, а ось ідея подарувати подарунок – розвеселила. Наступного ранку він вибачився і подарував квіти із шоколадом. Сподіваюся, що більше не повторитися такє.