Коли після розл учення з батьком, мати всю свою злі сть виміщувала на доньці, у Христини була лише одна світла пляма в житті — її вітчим

Христина нічого не знала про свого рідного батька, мама не любила про це розмовляти. Коли Христина піднімала цю тему, мама зазвичай зл илася: — Ми давно розл училися, його немає більше в нашому житті, досить задавати дурні питання! — Казала мама. У Христини був чудовий вітчим, який ставився до неї, як до рідної доньки. У Христини було щасливе дитинство рівно до того моменту, як мати заваrітніла другою дитиною.

Коли у неї наро дився молодший брат Остап, ситуація в родині змінилася, мама весь свій час стала приділяти Остапу, а від Христини стала вимагати допомоги по дому. Тепер у Христини з’явився цілий ряд зобов’язань: прибирати пил, пилососити, мити посуд, готувати сніданок. Христина дуже сумувала, що ставлення мами змінилося, тільки вітчим її підтримував. Вітчим говорив, що мати просто втомлюється, тому так себе веде. Але з роками відносини ставали все більш напруженими.

Останньою крапкою стало те, що мати була проти того, щоб Христина вступала до університету, бо хотіла, щоб дочка знайшла роботу і допомагала родині фінансово. Але Христина з самого дитинства мріяла стати юристом, тому не стала маму слухатися, в цьому питанні допоміг їй вітчим, який допоміг влаштуватися в гуртожитку, також оплатив навчання. Після цього відносини з матір’ю припинилися, мама не хотіла з нею розмовляти, звинувачувала в тому, що Христина сіла на їх шию. І ось пройшло вже з тих пір 20 років, Христина з сім’ї спілкується тільки з вітчимом.